ХЛОПЦІ

Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці:
Здається, крам там продавав один,
Другі в опуки тощо грали,
То в дучку булку заганяли,
А далі здумали скакати через тин.
Хлоп'ята тим були і прості, і письменні,
І колений з них по-своєму скакав:
Один летів як навіжений,
Знай визвіривсь на тин та біля його й став;
А інший, голову, мов той москаль, задравши,
Пряменько витягнувсь та й скочив через тин,
Ти н к же врізався об землю, вражий син,
Колошу розідравши.
Л виборного хлопченя
Так скаче високо, так здорово літає!
Воно мале зовсім, од чого ж так скакає? —
Собі подумав я
Та іі придивляться став: аж це є бісеня
Як хоче скочить, то аж в землю присідає
Та й присне разом відтіля!
Як ні крути, а правди ніде діти:
Коли б, як виборного діти,
І другі вміли присідать,
То, може б, і вони зуміли так скакать.