70 років загибелі Леоніда Гребінки, одного із письменницьких талантів родини Гребінок
14 квітня виповнилося 70 років загибелі Леоніда Євгеновича Гребінки, іще одного із письменницьких талантів родини Гребінок. Якщо Євген Павлович Гребінка прожив 36 років, то його онучатий племінник Леонід Євгенович загинув на 33-му році життя.

Народився він в 1909 році в Мар'янівці Пирятинського повіту в родині дрібного поміщика. Його батько Євген Аполлонович разом з двома братами і сестрою мали 200 десятин землі, а мати Ірина Олексіївна була дочкою священика.

Ранні дитячі роки його проходили в різних місцях (як указує Леонід Євгенович в своїй автобіографії - в Золотоноші, Миргороді, Пирятині), оскільки його батько за революційну діяльність переслідувався царським урядом (він був членом революційної української партії - РУП - і знаходився під наглядом поліції) і не мав стабільно постійної роботи.

Початкову освіту, мабуть, одержав в домашніх умовах від батьків, після революції 1917 року родина Євгена Аполлоновича жила в Пирятині, де в 1921 році він працював народним суддею (він мав незакінчену юридичну освіту: майже 3 роки навчався на юридичному факультеті Київського університету).

В кінці 1921 року чи на початку він уже не працював народним суддею. Навесні 1922 року померла його дружина Ірина Олексіївна від сипного тифу, і він з сім'єю переїхав в Убіжище. За свідченням старожилів х. Убіжище, Євгена Аполлоновича, як і всіх поміщиків, виселили з його будинку і він змушений був разом зі своїми синами і дочкою ходить по хатах селян і зароблять на прожиття.

Взимку 1923 року померла дочка Наталія. Старший син його Тарас (1904 р.н.) виїхав із Убіжища раніше. А весною 1923 р. Євген Аполлонович з молодшими синами Вадимом (1908 р.н.) і Леонідом (1909 р.н.) теж залишив Убіжище: Леоніда відправив до Києва під виглядом осиротілого хлопця, а сам з Вадимом поїхав в Харків до Тараса.

Як і де в Гребінці зібрати дитину до школи? Цим питанням гребінчани вже починають задаватися, так як вже прийшов місяць серпень, і не загорами 1-ше вересня.
До початку навчального року залишилося менше місяця, і батькам потрібно підраховувати, скільки обійдеться зібрати дитину до школи,адже потрібно і костюм в школу і спортивня форма, шкільне приладдя, обув, та ще й розраховувати на те що вчителі забажають. Дорожче всього підготувати першокласників - їм потрібно купувати все з самого початку.
В місті Гребінка вибір невеликий. Звичайно перед Днем знань форми завозять в так звану "Розтаможку" (Розмитнений магазин) по вулеці Петровського 128, там же можна придбати і спортивну форму і взуття та вибрати рюкзак. Ну і звісно будуть продавати форми на базарній площі. По вулиці Калініна є декілька магазинів з одягом де припустимо повинна продаватися форма та шкільні принадлежності.

7 серпня у неділлю День міста Гребінка. Урочисте відкриття свята відбудеться о 18 годині.
З ранку ж на міському стадіоні о 10 годині почнуться спортивні змагання з волейболу, міні-футболу, тенісу, шахів, о 15 годині відбудеться футбольний матч.
По вулиці Калініна будуть розміщені атракціони для дітей та дорослих, організують виставки картин художників, творчих робіт мешканців міста.
Ну і звістно що торгівля буде йти повним ходом. Головне щоб погодні умови сприяли гарному святкуванню, та святковий настрій гребінчан.
Відбудеться святковий концерт. Буде феєрверк і дискотека.

26 червня мешканці міста Гребінка святкуватимуть День молоді, свято всіх, хто є молодим не лише віком, а й душею, який в Україні почали святкувати з 1994 року, який встановив Президент України Указом № 323/94 підтримавши ініціативу молодіжних об'єднань і організацій. День молоді відзначається щорічно в останню неділю червня.
Бути молодим прекрасно. Це безцінний дар, який треба приймати з вдячністю, намагатися використати всі переваги цього періоду життя.
Традиційно гребінківська молодь і не тільки святкують День молоді на природі, біля місцевих водойомів, а під вечир в парку відпочинку біля будинку залізничників молодіжна дискотека.

В місті Гребінка знаходиться дві лікарні, районна та залізнична. Грошей Українській медицині нехватає хронічно це факт. Мабуть кожен другий кому прийшлося там лікуватися чи проходити медогляди зіткнулися з таким явищем як благодійний внесок, чи допомога лікарні в грошовій чи іншій формі. Так чи повинні ми їх платити?
Лікування в Україні згідно чинного законодавства та Конституціє пока ще безкоштовне.
Законом не заборонено брати добровільні внески, дозволено вивішувати в лікарні оголошення про те, що кожен може за бажанням здати певну суму на потреби лікарні (замість видадуть квитанцію із зазначенням прізвища та принесеної суми), але вимагати їх, наприклад, за УЗД, рентген, кардіограму або на ліки для операції лікарі не мають права, в даному випадку прокуратура може порушити кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем у цій лікарні.
Державне фінансування охорони здоров'я в останні роки з незавидним постійністю ледве дотягує до половини необхідної суми.
Тому виникає необхідність залучення додаткових коштів, у тому числі і за допомогою збору благодійних внесків.